Як запобігти цькуванню:
поради та стратегії для вчителів
https://osvita.diia.gov.ua/courses/skola-bez-ckuvan-castina-1-ucitelu
Освіта 4.0: як стати вчителем майбутнього
Освітній процес під час війни:
актуальні поради для вчителів
Попри всі виклики, навчання в українських школах має тривати.
Кілька важливих порад для організації освітнього процесу під час війни:
- психологічна підтримка та спілкування — головна мета навчання нині;
- заняття мають бути орієнтовані на повторення;
- краще не розпочинати урок з опрацювання нових тем;
- варто уникати негативних оцінок та великих за обсягом домашніх завдань;
- натомість слід створювати для учнів ситуації успіху, позитивну мотивацію, хвалити їх;
- із розумінням ставтеся до неуважності учнів;
- говоріть із дітьми про емоції та почуття;
- нагадуйте про інформаційну гігієну користування ґаджетами;
Про важливість критичного та поміркованого споживання інформації у соцмережах під час війни у своїх рекомендаціях нагадує й Державна служба якості освіти. Поради експертів торкнулися навчального плану, психологічної підтримки учнів та формування у них емоційного інтелекту, наскрізних навичок та компетентностей — тобто основних завдань Нової Української Школи.
В умовах інформаційної війни педагогам важливо розвивати в учнів критичне мислення та разом вчитися перевіряти інформацію, розпізнавати фейки, маніпуляції, аналізувати різні точки зору. У пригоді стануть навчально-методичний посібник «Розвиток критичного мислення в учнів початкової школи», а також добірка матеріалів на порталі «Медіаосвіта і медіаграмотність».
У фокусі — психоемоційна підтримка дітей
Нині дітям важливо не лише здобувати нові знання та навички, але й спілкуватися з однокласниками, педагогами, отримувати емоційну підтримку.
Чим зайняти дітей в укритті?
Ігри зі словами
«Питання»: один гравець ставить запитання — другий повинен відповісти на нього питанням. Гра триває, доки хтось скаже речення без питання. Наприклад: «Ти їв сьогодні? — А чому ти цікавишся? — Хіба це секретне питання?» — і так далі.
«Чотири слова» (дітям від 8 років можна запропонувати і 5–6 слів): вибираємо 4 абсолютно не пов’язані між собою слова. Використовуючи їх, складаємо по черзі невелику розповідь.
«Багато слів»: вибираємо велике слово. З його букв кожен на своєму аркуші складає та записує багато маленьких. Діти можуть спочатку бути в команді з дорослими, а потім вони швидко стають самостійними гравцями.
«Навпаки»: говорити слова навпаки, не записуючи їх. Наприклад, чайник — киньяч, стіна — анітс…
Написати врозсип на аркуші літери, з’єднувати букви лініями в слова.
«Покажи слово»: один гравець загадує слово і показує його пантомімою.
«Я загадав»: розповісти про загадане слово, не називаючи його. Наприклад: «Я загадав — білий, холодний, рипить під ногами, тане».
«Індукція — дедукція»: гравець загадує предмет. Інші повинні його вгадати, ставлячи запитання, на які він може відповісти тільки «так» або «ні» (з дитиною ми починали із загадування тварин та частин тіла).
«Остання літера»: кожен гравець каже слово, яке починається на останню літеру попереднього слова.
«Рима»: називаємо 4 (або 2) випадкові слова, на які шукаємо риму або з якими вигадуємо чотиривірші.
«Літера»: називаємо слова лише на задану букву.
«Шукаємо подібне»: називаємо два випадкові слова — чим вони можуть бути об’єднані?
П'ять неочевидних помилок вчителів, які коштуватимуть втрати довіри та авторитету серед учнів
Помилка №1. У жодному разі не відступати від плану уроку
Якщо ви готові провести заняття за будь-яких умов, не відступаючи від заздалегідь підготовленого конспекту, то це не так добре, як вам здається. Планування та попередня підготовка – це необхідність, але часто сам формат та етапи уроку доводиться змінювати на ходу, відповідно до сприйняття матеріалу учнями.
Будь-який педагог з досвідом підтвердить, що за одним і тим самим планом неможливо провести два абсолютно однакових уроки. Адже освітній процес – двостороння взаємодія! Ті прийоми та підходи, які добре сприймаються учнями одних класів, доволі часто зовсім не спрацьовують в інших. До того ж засвоєння матеріалу учнями залежить не лише від рівня їхньої підготовки, а й від ступеня втомленості, емоційного стану та інших факторів.
Порада: Спостерігайте за реакцією учнів та скеровуйте формат уроку відповідно до цього. Інколи важливо дати учням можливість трошки перепочити – розповісти доречну історію чи провести руханку, в деяких випадках – провести змагання з метою перевірки рівня знань та інше.
Помилка № 2. Поводитись як «хлопець-друзяка»
Це характерна помилка, якої припускаються вчителі, що мають невелику різницю у віці зі своїми учнями.
Молоді спеціалісти нерідко намагаються звести до мінімуму дистанцію, тому при спілкуванні з учнями можуть використовувати підлітковий жаргон та обговорення тем, що жодним чином не стосуються уроку. Наприклад, розмови щодо улюбленої музики, фільмів, а інколи навіть пліткування про інших вчителів.
Порада: Молодим вчителям, як правило, легше знайти спільну мову та побудувати довірливі відносини з учнями, однак при спілкуванні дистанція «учитель – учень» все ж має зберігатися. В іншому випадку діти не зможуть сприймати вас як дорослого, що не лише може бути другом, а й має право вимагати певний рівень знань та дотримання дисципліни на уроках.
Помилка № 3. Порівнювати учнів з іншими
«Ось подивіться, яка Ганнуся сьогодні молодець! Вам би усім брати з неї приклад!», «Твій брат був відмінн иком, а ти ледь засвоюєш матеріал!» – Різновиди подібних фраз, сказаних начебто з виховною метою, нерідко можна почути від багатьох вчителів. Однак чи принесуть вони дійсно користь? Швидше провокують виникнення почуття прихованої агресії.
Порада: Оцінюючи успіхи чи поразки кожного учня, намагайтеся порівнювати школяра лише із ним самим. Наприклад, «Я розумію, що тобі це важко дається, однак ти зараз читаєш значно швидше, ніж місяць тому» та інше.
У тих випадках, коли потрібно когось посварити, намагайтесь уникати оцінювальних суджень щодо самої особистості учня, а виключно аналізувати конкретний вчинок.
Помилка №4. Систематично запізнюватись та займатися під час уроку сторонніми справами
Якщо ви дозволяєте під час навчального процесу розмовляти телефоном, скролити сторінки соціальних мереж чи переписуватись у месенджерах, не очікуйте, що діти не робитимуть того ж під час вашого пояснення нової теми чи проведення виховного заходу. Те ж саме стосується систематичних запізнень!
Порада: Уникайте подвійних стандартів на кшталт «Що можна учителю, заборонено учню»! Лише власний приклад є найбільш дієвим способом привчити учнів правильно обирати пріоритети, розподіляти час, а також поважати роботу та час інших.
Помилка №5.
Боятися складних запитань та не визнавати власних помилок
На початку вчителювання молоді спеціалісти бояться виглядати в очах учнів у чомусь некомпетентними. Тому надзвичайно напружуються, коли на певне із запитань не знають відповіді. А ще гірше почуваються, якщо припустилися помилки, а учні це помітили й звернули увагу.
Як вдіяти? Учителі-новачки у подібних ситуаціях або швидко та необдумано намагаються відповісти хоч щось (часто різко й зарозумілим тоном), або ухиляються від відповіді, переводячи тему обговорення. І перший, і другий варіант підриває авторитет педагога, адже діти не люблять як зверхність, так і ігнорування.
Порада: Якщо ви чогось не знаєте чи припустилися помилки, не бійтеся зізнатися. Учні оцінять щирість. Однак пообіцяйте до наступного уроку розібратися, та обов'язково дотримайтеся слова!
Кожен може помилятися, а знає все лише мережа інтернет. Власним прикладом покажіть учням, що помилятися не соромно (якщо помилки не систематичні), а прогалини в знаннях можна легко заповнити.
Будьте відкритими та позитивними,
постійно підвищуйте свій професійний рівень
та вірте у власні сили!
Без сварок і образ:
як розсадити учнів у класі за 10 хвилин
План реалізації полягає у наступному:
-
Всі учні виходять до дошки, а не лише ті, які сидять за першими партими.
-
Дайте можливість зайняти 1-2 парти учням, якій мають слабкий зір і можуть надати довідку від лікаря.
-
Всім іншим запропонуйте 5 хвилин і безліч вільних місць у кабінеті. За цей час діти мають об’єднатись у пари й сісти за будь-яку парту. Головне – самостійно ухвалити ці рішення.
-
Хто не бажає сидіти з сусідом чи хоче усамітнитись, ця дитина займає вільну парту у кінці кабінету.
У підсумку, діти самі обрали сусіда і парту.
Однак є два основних правила:
-
Якщо робите зауваження (стосовно поведінки на уроці, розмови з сусідом за партою, недоречних справ під час заняття), саджайте «порушника дисципліни», куди вважаєте за потрібне .
-
Кожного першого числа нового місяця починайте розсаджуватись по-новому, проте з однією умовою: учні, які сиділи у кінці класу, мають пересісти за перші парти, а учні з перших і середніх – назад.
Такий простий спосіб допомагає задовольнити потреби учнів, батьків та вчителя.
Приємний бонус: самоорганізація учнів, внутрішня мотивація до дисципліни та відчуття рівноправності всіх в колективі. А також – відсутність дорікань, адже вибір завжди залишається за дитиною.
Кожна дитина має право бути почутою!
Що робити, щоб не вигорати
Не важливо, через що ви відчуваєте вигорання –
роботу, батьківство, стосунки, рутина тощо.
Профілактика має бути однакова:
⠀
Головне, намагатися не жаліти себе, а тверезо налагодити контакт зі своїми почуттями. Відчути - від чого, і коли ви втомлюєтеся, які сигнали цього?
Налагодьте діалог із собою,аби помічати втому на ранніх етапах і не доводити себе до вигорання.
⠀
Відпочивати. Кожному потрібен вдих і видих. Так щоб моменти напруги змінювали моменти розслаблення.Батарейку напіврозрозряжену телефону завжди легше підзарядити, аніж чекати, коли сяде в нуль, тоді "все вирубається". Так і у нас. Якщо вам важлива тиша, порятунком можуть бути беруші (дехто лише з ними повноцінно відновлюється), прогулянка . Для інших - улюблена музика в навушниках, після роботи прочитати кілька сторінок книги тощо.
⠀
Переключатися з одного виду діяльності на інший. Багатьом допомагає зміна картинки. Коли активна діяльність змінюється періодами релаксації, розумова праця - фізичною тощо.
⠀
“Виключати” те, від чого втомились. Наприклад, роботу закінчувати рівно о 18 і не передивлятися пошту вночі. На вихідних, наприклад, телефон на беззвучному режимі та без інтернету.
Перестати бігти. Чудовим рішенням може бути навмисно сповільнюватися. Як тільки помічаєте, що квапитеся, робити глибокий вдих, акцентувати увагу на тому, як ідете по вулиці, якого кольору небо, тощо.
⠀
Відстоювати власні межі чи будувати їх наново. Не брати справи понаднормово. Казати НІ, відмовляти, де вам незручно, де ви не маєте часу та бажання.
⠀
Вимкнути перфекціонізм. “Все встигнути" - неможливо. Як там кажуть, з переліку “чиста квартира, щаслива дитина і врівноважена мама” можливі лише ДВІ речі одночасно. І так з усім.Тож дуже важливо знизити очікування, переглянути список справ і викреслити зайве. А натомість наповнити його турботою про себе. Оце дійсно важливі і невідкладні справи!
⠀
Треба пам’ятати, що турбота про себе має бути непорушною звичкою. Тільки ми самі можемо наповнювати себе ресурсом, аби моментів вигорання ставало менше.
Якщо спочатку потурбуватися про себе,
тоді будуть сили турбуватися про все інше
БЕЗ вигорання.
Рекомендації для вчителів щодо впровадження інклюзивної освіти
https://drive.google.com/file/d/1X34sQnktBANGPvdKaN3mDXaWnckRFEuJ/view?usp=sharing
Як робити зауваження, щоб бути почутим учнями
https://drive.google.com/file/d/1khtB-h-pzyD3zsL_me8222o6bZLO_vdt/view?usp=sharing